Стаття
Усередині Outbound з прихильниками фургонного життя, дослідниками та Square Glade (розробниками затишних ігор)
D
Dave Tach
Від домівки його відділяв один океан і цілий континент, тож Тобі Шнаккенберга він зустрів у мережі, зацікавившись програмуванням відеоігор як хобі. Хлопці об’єдналися для спільної розробки Above Snakes (від Square Glade Games), а Фольґер покинув США і повернувся до Ґронінґена, щоби перетворити ігри (хобі всього свого життя) на кар’єру.
Однак перед цим разом із дружиною він вирушив у п’ятитижневу відпустку, рухаючись автофургоном дорогами США, що й надихнуло на створення Outbound — затишної гри про дослідження ідилічного світу недалекого майбутнього у власному, повністю налаштовуваному електричному автофургоні, живучи незалежно від зовнішніх ресурсів.
Outbound вийде в Epic Games Store 23 квітня 2026 року. Гра не прагне бути точним симулятором життя на колесах, але явно надихається субкультурою, прихильники якої перетворюють фургони на портативні будинки та живуть у дорозі, часто на природі. Outbound, надихаючись автоподорожами та прихильниками фургонного життя, не має чіткої мети та сюжету. Гравці створюють свою історію самі — керуючи, досліджуючи й налаштовуючи будинок на колесах (наодинці або з друзями).
На думку вчених, режисера-документаліста, поціновувачів фургонного життя та розробників, з якими ми спілкувалися, Outbound зручно розташовується на культурному перетині затишних ігор і феномену фургонного життя саме в цьому сенсі.
За словами докторки Рейчел Каверт, авторки й дослідниці, яка спеціалізується на використанні та впливі цифрових ігор, відбувається природне зближення.
«Ігри про життя у фургонах і затишні ігри — вони за своєю суттю про усвідомлене життя: про ухвалення свідомих рішень щодо свого простору, темпу та пріоритетів», — розповіла Каверт Epic Games Store. «Затишні ігри завжди мали цю властивість відкидання надмірностей, знаходячи багатство в простоті. Фантазія не про найбільший заробіток чи владу. Ідеться про те, щоби бути присутніми тут і зараз».
Від змій до фургонів
Above Snakes започаткувала Square Glade Games. До речі, назва звідти ж.
«Це ізометрична гра, де можна планувати розміщення ділянок. Ці ділянки — квадрати», — розповів Марк Фольґер Epic Games Store. «Однією з найгарніших ділянок була галявина, де можна було гуляти й збирати ресурси. І туди падало дуже гарне світло. Це була неймовірно красива, безтурботна галявина. Тож, власне, ми використали це як назву для нашої студії Square Glade (буквально «квадратна галявина»). Тому і на логотипі зображено маленьку діляночку з деревами».
Після успішного сприйняття Above Snakes настав час обирати над чим працювати далі. Шнаккенберг і Фольґер не просто взяли й сказали, якою буде наступна гра. Вони взялися за дослідження.
«Спершу, — розповів Тобі Шнакенберг Epic Games Store, — коли ми як студія створюємо прототипи, ми зазвичай вивчаємо ринок на Steam, Epic, консолях, а потім дивимося на ігри: що вже є; що подобається людям, що не подобається; у які ігри багато грають; які ігри отримують хороші чи погані оцінки; що люди критикують; чого бракує?»
Іншими словами, вони були налаштовані обґрунтовано спланувати, спираючись на дослідження та досвід з Above Snakes. Крок за кроком це вело до того, що зрушто стане Outbound.
Вони також покладалися на свою спільноту, яка виникла завдяки спільнокоштовій платформі Kickstarter, де розробники здобули фінансування для Above Snakes, а також на своїх патронів з Patreon.
«У нас були шанувальники, які звикли до жанру виживання (завдяки Above Snakes). І ми бачили, що існує потреба в іграх на виживання, які були б менш схожими на типові ігри жанру, — сказав Шнакенберг. — Виживастики з меншим тиском, спокійніші та розслаблені, тому що, людям подобається дбати про себе, взаємодіяти зі світом, готувати їжу та робити подібні речі. Більше симуляції життя, ніж виживання, я б сказав».
Частково ґрунтуючись на здобутих знаннях, співзасновники почали створювати прототипи ігор і ділитися ними зі спільнотою, котра сформувалася навколо Above Snakes. Одна ідея явно вирізнялася.
«Нас було, не знаю, 50 чи щось таке (або 30) осіб, які думали над цим», — сказав Фольґер. «Ми випробовували безліч різних ідей: від такої собі стрілянки з кулями, які були в симбіозі одна з одною, до своєрідної піратської гри з квадратними плитками й дуже спокійної пригоди в стилі „поїхали на природу у фургоні”. Ми перевірили все — і спільнота надзвичайно захопилася однією з них».
Після того як концепцію було перевірено ізсередини розробниками й зовні спільнотою було вирішено кинути ідею на загал.
«Тож ми зробили допис, по суті, діораму того, якою могла б бути ця гра», — сказав Фольґер. «Це буквально був фургон біля озера. Він мав сонячні панелі, у небі літали повітряні змії, тому було чітко видно, що транспорт електричний, адже навколо лежали акумулятори та якісь дрібнички, якими грався вітер. І той твіт став вірусним. І тоді ми зрозуміли: „Ага, добре, може бути в нас дещо є”».
За словами Фольґера метою маркетингових досліджень була спроба допомогти собі «створити гру, на яку чекали і якої ще не було». І вони незмінно знаходили зацікавленість до гри про свідоме життя у фургоні — концепції, яка має неабияку схожість з рухом фургонників.
Прямуючи до життя у фургоні
Журналіст Стівен Дабнер та економіст Стівен Левітт у Freakonomics розповідають історію двох братів з Нью-Йорка, чиї батьки назвали одного Winner (Переможцем), а іншого Loser (Невдахою).
Результатом дослідження є те, що номінативний детермінізм — теорія, згідно з якою імена можуть помітно впливати на життя, стаючи долею, — виявився небездоганним. Вийшло так, що Winner у тій родині був більшим невдахою, а Loser став справжнім переможцем.
Однак ютубер, відомий під псевдо HumanInterfaceTV , має інший досвід зі своїм справжнім іменем.
Він народився у 70-х на американському Заході. До підприємицьких ініціатив входили миття вікон, створення вебсайтів, SEO-оптимізацію, інтернет-маркетинг та керування крамницею курильних приладів з другом, який володіє наливайками у Колорадо.
Кілька років тому той друг показав концепцію життя у фургоні», і ютубер провів «сотні годин, переглядаючи відео про фургонників» — субкультури, яка здобула широку популярність у соціальних мережах та на YouTube протягом останнього десятиліття. Основна ідея життя у фургоні чудово показана в назві: його прихильники свідомо «живуть у фургоні» — вони облаштовують його та перетворюють на дім.
Тобто, вони роблять чимало з того, що роблять гравці в Outbound.
Вони живуть просто. Вони мандрують. Вони зупиняються. Вони таборують. Вони зустрічаються. І дедалі частіше в епоху повсюдної доступності інтернету вони діляться своїм життям і навіть хобі, такими як ігри. Їхні підписники та глядачі приносять дохід, як і підрядницькі контракти.
«Щоб заробити, під час епідемії COVID я спустився з гір і працював у DoorDash і Uber Eats та подібних сервісах. Я намагався зрозуміти, чим хочу займатися. І тоді вирішив: „Знаєте. Я, мабуть, міг би цим займатися, подорожуючи та живучи у фургоні”».
Він стикнувся зі значним опором, коли вирішив прийняти стиль життя «життя у фургоні» і транслювати свої пригоди, але хлопець завжди був схильний до експериментів. А ще він пов’язує це бажання безпосередньо зі своїм ім’ям.
«Всі вважають мене дурником через одне з цих двох: трансляції чи життя у фургоні», — сказав він. «Тож з іменем, яке мені дали при народженні, ніби наполовину відчуваю, що маю особистий обов’язок. «І саме тому, я загалом жив таким нетрадиційним життям (навіть попри цей крок), бо моє ім’я — Свобода, тож усе життя чув, як усі це тлумачать».
З найраніших прототипів та анонсів, розробники Outbound піддалися тій самій зацікавленості, черпаючи натхнення у фургонників з інтернету. І вони змогли пов’язати розробку гри з досвідом, пов’язаним із життям у фургоні зі свого власного життя.
«Я об’їздив усю Північну Америку на фургоні за той час, що я там був, — сказав Марк Фольґер. «Тож це було те, що нам було добре знайоме. Тобі зі своїм партнером також їздив у подібні автоподорожі. Ми знали відчуття життя у фургоні й хотіли перенести це в гру».
Значно менше людей, які стежать за фургонниками в інтернеті, самі ведуть такий спосіб життя. Та з огляду на велику кількість підписників у фургонників, існує явна зацікавленість альтернативним способом життя та бажання насолоджуватися їхніми подорожами навіть опосередковано.
The Meaning of Vanlife
Джим Лаунсбері, режисер із Сіднея (Австралія), який також жив у Сіетлі (штат Вашингтон), настільки захопився життям у фургоні, що не тільки створив документальний фільм під назвою The Meaning of Vanlife, але й сам кілька місяців прожив так, записуючи історії кількох фургонників.
«У мене завжди була пристрасть до подорожей, і ще мене завжди приваблювали історії про людей, котрі намагаються їх творити», — розповів Лаунсбері Epic Games Store. «Тож я думаю, це підводить нас до The Meaning of Vanlife та зацікавленості у дослідженні цього як культури. До питання, що воно означає? Що означає, що люди живуть у фургонах, або що спричинило це? Я почав ставити всі ці питання, і це якось привело мене до створення документального фільму».
Немає єдиної історії, щоби пояснити, чому хтось обирає нетрадиційний спосіб життя, подорожуючи у фургоні, але Лаунсбері побачив одну повторювану рису і його документальний фільм дослідив її.
«Тож спільне в історіях, які я чув серед людей, про яких вирішив зняти фільм, було таке: „Ну, ми жили в місті. Ми витрачали 40 000, 50 000 доларів на рік на оренду й заробляли, як пара, можливо, 120 000 або 150 000 доларів на рік. І ми задумалися, а чого так? Для чого? Навіщо ми в цих щурячих перегонах, просто викидаємо гроші на оренду?” Вони відчували непозбувно-бентежну порожнечу від питання: „Навіщо це все?”»
Такі відчуття знайомі для Коді Родріґеза. Він завзятий гравець та вічний студент, який жив і навчався по всьому світу — від Гаваїв до Японії, Англії. А тепер і Австралії, де нині є доцентом соціології та антропології — працює над своєю докторською дисертацією з соціології в Мельбурнському університеті. Поточна назва дисертації «Liminal Lifestyle Mobilities: Betwixt and Between ’Living the Dream’ of Vanlife and ’Surviving the Nightmare’ of Vehicular Homelessness».
Він не лише вивчає життя у фургоні, але й, як Свобода та Лаунсбері, сам жив ним.
«Моє дослідження для дисертації мало на меті розрізнити справжній повсякденний досвід фургонників від романтизованої естетичної фантазії про життя у фургоні, яка формується в інтернеті», — розповів Родріґез Epic Games Store. «Для цього я провів мобільну гібридну етнографію, яка передбачала проживання в чотиридверному Mini Cooper та відвідування різноманітних зібрань фургонників Орегону впродовж короткого часу, а також мене чекали аналогічні збори на американському Південному Заході. Потім впродовж двох років я продовжував спілкуватися в Instagram із членами спільноти фургонників, з якими познайомився особисто».
Безумовно, життя у фургоні має культурну привабливість, хоча його часто ідеалізують у соціальних мережах, що не завжди відповідає реальності.
«У процесі проведення досліджень на місці, — сказав Родрігес. Я усвідомив, що багато давніх кочівників-фургоннників після пандемії ані повністю „не живуть мрією” про життя у фургоні, ані переживають жах так званої бездомності на колесах. Натомість вони десь посередині між цими двома крайнощами. Отже, моє завдання як академічного дослідника полягає у створенні детальнішого опису цього лімінального проміжного простору».
От саме в цьому лімінальному просторі й живе Outbound. І в ігровому світі це майже ідеально пасує екосистемі затишних ігор.
Життя у фургоні зустрічає затишні ігри
Докторка Агата Вашкевич технічно літературознавиця у Люблінському католицькому університеті імені Яна Павла ІІ (Польща). Практично ж, з огляду на її спрямування та захоплення, вона дослідниця відеоігор.
Значна частина її досліджень зосереджена на затишних іграх. Її центральна теза, яку прагнула ввести в академічну літературу своєю статтею 2020 року «Towards the aesthetics of cozy video games».
«Ці ігри визначаються як такі. викликають відчуття безпеки, м’якості та достатку», — розповіла Вашкевич Epic Games Store. «Але для мене затишні ігри першочергово про безпеку. Таким чином все має бути безпечно, чи не так? Або більшість є безпечним. Ігролад безпечний, або сюжет, або естетика. Отже, м’якість — це лише естетика. Безпека і достаток — це також лише про безпеку».
Затишні ігри з’явилися до пандемії, але дослідниця вважає той час каталізатором для жанру, оскільки це допомогло людям інакше поглянути на можливі варіації відеоігор.
«У [2020 році з] Animal Crossing (мається на увазі New Horizons), — сказала вона, — у масовому сприйнятті почала виникати думка, що ігри можуть бути інакшими, що вони можуть бути м’якшими, повільнішими тощо».
Саме такою є Outbound у післяпандемічному світі.
«Ми намагаємося бути якомога чіткішими у нашому спілкуванні, — сказав Марк Фольґер. — Показуємо, що це спокійна гра, тут немає полювання, і насправді це не виживання та ремісництво в оригінальному сенсі, бо відсутній примус до багатьох дій. Навіть якщо занадто зголоднієте, то непритомнієте і повертаєтесь до свого транспортного засобу, а звідти можете далі продовжувати. Отже, відсутнє суворе середовище чи щось подібне. А ще це відчувається як відпустка, тривала мандрівка».
Натхнення, а не симуляція
Outbound іде іншим шляхом, ніж така гра, як Power Wash Simulator 2. Замість прямої симуляції, вона надихається як життям у фургоні, так і автомобільними подорожами. По-своєму наповнює гравців найприємнішими моментами завдяки затишному досвіду.
«Outbound — це не симулятор», — сказав Тобі Шнакенберг. «Ми не хочемо симулювати досвід життя у фургоні на 100 % так, як це було б у реальному житті. Що ми хочемо зробити, так це взяти ваш романтизований образ фургонників (чи те, як ви це собі уявляєте) і втілити у грі, щоб ви пережили це так, як би самі того бажали».
За словами докторки Вашкевич це є основним принципом багатьох затишних ігор. Вони дозволяють трохи відігравання ролі та фантазії. Вони позбавлені стресу, притаманного багатьом іншим іграм.
«Якось написала книгу про їжу в іграх, — сказала вона, — але я жахлива кухарка. Я не готую. Але я знаю: якщо я відкрию гру й дотримуватимуся цих інструкцій, то приготую чудову страву, правда ж? І це дуже приємно, дуже задовольняє. Тож зусилля та винагорода завжди врівноважені — у реальному житті такого не отримати».
Затишні ігри, як-от Outbound , часто мають відчуття м’якої передбачуваності. Існує пряма залежність між зусиллями та результатами.
«У затишній грі ви знаєте, що вона надійна», — сказала Вашкевич. «Ви знаєте, що після входу в Animal Crossing отримаєте те, за чим зайшли, чи не так?»
Докторка Рейчел Каверт бачила, як подібне з’являється у відеоіграх та в її житті.
«Гадаю, це показує те, що ігри мають унікальну можливість робити: дозволити людям спробувати інший спосіб життя, не руйнуючи своє реальне», — сказала вона. «У цьому сенсі життя у фургоні є омріяною ідеєю, з дослідницьким характером, який добре втілюється в інтерактивному форматі. І видається, що Outbound робить це вдумливо, спираючись на певний етос, а не лише на естетику — самодостатній автономний фургон, ідея відкритого світу, відчуття створення власного дому. Коли ігри шанобливо взаємодіють із субкультурами, вони насправді можуть поглибити зацікавленість до реального руху та познайомити людей з цінностями, з якими вони б інакше ніколи й не стикнулися».
«Щодо інших прикладів. Я зростала в невеликому містечку в Техасі, де була потужна популярність скейтбордингу. Припускаю, це ігри з серії Tony Hawk зробили щось подібне. Найліпші частини цієї серії відчувалися як оди субкультурі, а не її експлуатація».
Пересувна база
Під час розробки Outbound Square Glade Games черпали натхнення з ігор на виживання, які, як правило, за своєю суттю сповнені стресу — ви боретеся за існування та виживання. Однак додавали затишні риси. І чимало цієї затишності зосереджено безпосередньо на налаштуванні фургона.
«Ідея була в тому, що якщо є транспортний засіб у цьому світі, ми можемо зробити з нього або навколо нього свою базу», — сказав Тобі Шнакенберг. «І її завжди можете взяти з собою, на відміну від більшості ігор, де будуєте свою базу десь, а потім більше нічого не потрібно з цієї місцини й виникає потреба лишити все й рухатися далі. І ми побачили цю потребу від гравців-виживальників. Вони прямо говорили: „Знаєте, це трохи виснажує. Мені доводиться постійно повертатися туди-сюди, або ж треба створювати ще одну базу, або руйнувати першу й створювати другу деінде”. Деякі ігри використовують, наприклад, системи переміщень та подібні штуки. І з цим виникає безліч проблем».
Тож виникло таке рішення: зберегти основну ідею бази, але зробити її мобільною.
«Ми побачили можливість: „Гей, а чи не було б круто, якби можна було брати свою базу з собою?”. Так і зародилася ідея Outbound , а потім ми одразу поєднали її з фантазією про життя у фургоні. Але основна думка полягала в тому, що, по-перше, ми хотіли мати якийсь рухомий транспортний засіб у нашому світі. Він мав бути спокійним і дарувати розслабленість, адже людям це дуже подобається. А потім ми поєднали це з ідеєю життя у фургоні — ну, бо це було цілком логічно».
Це перегукується з реальним досвідом тих, з ким ми спілкувалися.
«Скажу з власного досвіду — я був здивований, усвідомивши наскільки сподобалося жити в якомога мінімалістичніших умовах мініфургона», — зазначив Коді Родріґез. «Я накопичив чимало захопливих вражень від своїх міжнародних подорожей, але саме у фургоні почувався найбільше як удома і відчував контроль над своїм життям».
Це відчуття контролю перегукується зі словами Свободи. «Коли я поїхав уперше, — сказав він, — у мене буквально було 50 доларів і повний бак». У дорозі часом виникали складнощі. За його словами, усе не завжди було так, як можна побачити в Instagram. Тож коли він поглянув на Outbound, то побачив цікаві збіги з власним досвідом.
«Найбільший зв’язок між ними всіма — це свобода поїхати зі словами: „О, цікаво, а як воно там?”. І ви можете просто туди поїхати — по суті, ідея та сама. У вас є власний маленький зачин для цього. Одна з моїх улюблених речей, адже моє життя переважно пов’язане з горами (Айдахо та Колорадо), — це просто заїхати задом на пляж, де дозволено їздити, прочинити задні двері фургона… відчинити подвійні двері автівки… відчинити багажник мінівена… і все — ваш дім просто тут. Тому це змушує мене інакше відчувати гру, бо саме з цього йдуть ці концептуальні думки. Але ж це нереалістична, мультяшна затишна гра, і тому вона, можна сказати, екстравагантніша, однак концепція та ж сама. Це круто, бо саме в такому насправді й суть».
Торуйте шлях у власній пригоді
Коли спілкуєшся з розробниками затишних ігор, вимальовується певна тематика. Багато відеоігор мають вбудовану мотивацію на кшталт: «Якщо не ти врятуєш світ від злих іншопланетних загарбників, то хто ж?» Більшість затишних ігор виразно відкидають цю формулу, яка була б явно протилежною «затишності» в назви жанру. Тож виникає питання: як створити захопливий ігролад за відсутності вродженого стресу?
«З погляду механік, — пояснює Шнакенберг, — ви починаєте зі свого дуже-дуже типового фургону для відпочинку зі стандартною комплектацією. По суті — це «кемпер» із заводу, який геть як усі інші. Він порожній. Ну, у ньому є ліжко, робоче місце… і все. Однак одразу ви можете почати облаштовувати його зсередини, установивши кілька стільниць, куди ви можете поставити свої верстаки, виробничі модулі, мініплантації та все, що теоретично влазить. І певної миті звісно можна поїхати кудись далі, якщо забажаєте, а потім отаборитися там. Таборування в Outbound працює за принципом відкриття бічних дверей транспортного засобу».
«Я не бажаю називати це проблемою (бо це і не є нею), однак для ігрового дизайну це цікавинка, оскільки ваша правда — відсутня прямолінійність цілей на кшталт „піди й застрель цього” або „піди й знайди онтого”. А ще ми дуже не хотіли робити гру сюжетною. Тож довелося використовувати різноманітні інструменти, які пасували б затишній грі. Спочатку це дійсно навчання — і воно значущіше, аніж просте водіння гравців за руку із зауваженнями: „Вітаємо, а тепер ідіть до цієї сигнальної вежі, бо там дещо цікаве. Забери ту штуку, щоби побудувати щось додаткове для свого фургона”. І прикріплений лічильник виконання. А потім такі: „Добре, тепер побудуйте переробник — це покаже наявність верстаків, які можуть виконувати для вас роботу”».
«І що далі ви просуваєтеся цим «навчанням», чи то пак вступом, тим більше ми дозволяємо гравцям діяти на власний розсуд — так з’являється перга місцина для дослідження, яку можна досліджувати на власний смак і темп. Ем, робити власний вибір. Рушати ліворуч чи праворуч? Звісно, на початку ми намагаємося сортувати завдання десь у правому верхньому куті, де у людей все ще є мета, якщо вони хочуть її дотримуватися. Однак цілі радше: „Гей, а чому б не відвідати визначні місця?” — і вони мають чітке розташування на мапі й видимі здаля. Ба більше, уже впродовж перших двох хвилин їзди, можна побачити ці визначні місцини».
Життя у фургоні та спільнотаOutbound створювалася як однокористувацька гра, але під час розробки вона розрослася, щоб стати чимось більшим — це цілком природно для розробників, так і для ширшого кола фургонників.
Життя у фургоні може здаватися справою самітників, але це не обов’язково. Фургонники часто зустрічаються та проводять збори чи то пак з’їзди, як переконався документаліст Джим Лаунсбері, відвідавши та задокументувавши те, що він називає «збіговиськами фургонників».
«Гадаю, ці фестивалі… дають можливість поспілкуватися з іншими однодумцями — людьми, які розуміють світ як ви», — сказав він. «Вони переживають події, подібні вашим. Люди вештаються на таких зустрічах тут і там, розглядають облаштування фургонів одне одного і такі: „Ох, трясця, мені треба поставити акумулятор поглибленого циклу розряду! Я не можу так далі, бо постійно вибиває автомати й горять запобіжники!“ Люди просто ведуть такі розмови, а потім знову оглядають фургони одне одного, святкують свої досягнення, співчувають та знову спілкуються одне з одним».
Коді Родріґес також помітив під свого дослідження, що багато з цих подій мають атмосферу фестивалів.
«Загалом, усі подібні збори складаються з музики, їжі, танців та якихось елементів активного відпочинку (пов’язаних із таборуванням) упродовж трьох-п’яти днів», — сказав він. «Музика лунає зі сцени, де вдень грають акустичний фольк та альтернативне кантрі, увечері — електричний рок або реґґі, а пізно вночі — електронну танцювальну музику». Через кілька днів цього спільного відчуття захоплення та ейфорії, фургонники роз’їжджаються у різних напрямках, наче два пароплави в ночі. Перші кілька разів це може буквально пригнічувати, але щойно на власному досвіді переконуються у високій імовірності нової зустрічі згодом, процес прощання легшає».
Додавання до одноосібної Outbound багатокористувацького режиму відбулося як завдяки досвіду, так і завдяки щасливій нагоді.
«Автомобільні подорожі з друзями були великою радістю в моєму житті», — сказав Марк Фольґер.
«Ви справді створюєте власну пригоду, і якщо бажаєте багатоосібної гри, то звісно можете запросити друзів у свою історію».
Під час розробки програміст, котрий працював у тому ж спільному робочому просторі, що й Square Glade Games, запропонував свої послуги з впровадження багатокористувацького режиму. І це значно змінило гру.
«Ми бачимо, що під час гри з друзями, тон гри кардинально змінюється. У самітному режимі гра дуже спокійна, розслаблена, наче ґрунтовний, приземлений досвід», — сказав Тобі Шнакенберг. «Я б сказав, сповнена духовності. А з друзями вона раптом стає схожою на автоподорож, на вечірку, де всі відриваються та веселяться. Тон сильно змінюється, але завдання та цікаві місця — лишаються тими самими».
Ця приємна зміна фактично переконала розробників обмежити багатокористувацьку гру спільним використанням одного фургона. В Outbound ви можете згенерувати код-запрошення для друзів. Марк Фольґер стверджує, що це створює саме такі враження, які закладалися в основу Outbound із самого початку.
«Одне з найчастіших запитань: „Чи може кожен мати свій власний фургон?”. Звісно ми про таке думали, але свідомо обрали один фургон для всієї групи, саме для отримання спільних вражень. Ви працюєте разом над чимось для досягнення спільної мети, замість того, щоб усі мали власні транспортні засоби й намагалися… ну не знаю… таранити одне одного, ніби змагаючись за ресурси».
Збереження автентичності
Outbound не дидактична гра. Вона не дорікає гравцям і не проповідує власні наративи. Однак не потрібно вчитуватися між рядків, щоб знайти деякі тонкі натяки.
З моменту появи на Kickstarter, розробники описували Outbound як «гру про дослідження відкритого світу, події якої відбуваються в утопічному недалекому майбутньому». У цій конкретній версії життя у фургоні ваші домівки електричні. Гравці використовуватимуть сонячні промені для виробництва енергії й отримуватимуть винагороду за збирання сміття. А єдині дерева, які можна рубати, уже мертві й лежать на землі. В Outbound, як і в реальному житті, варто зберегти прекрасний світ прекрасним.
«Ми усвідомлено вирішили не створювати покарань», — сказав Шнакенберг. «Це, радше, ледь помітний поштовх, який і задає тон грі».
Проте в Outbound також є чимало поліпшень якості життя. Спакувати автофургон легко. І розпакувати теж.
«Ми наче ховаємо все непривабливе», — сказав Шнакенберг. «До прикладу в нас немає туристичних туалетів та брудних душів, якими доводиться користуватися на якійсь стоянці чи деінде. Ми прибираємо все неприємне і показуємо лише романтизовану картинку, яку ви побачили б у мережі — і всі знають, що реальність не така».
Команда Outbound зі Square Glade Games на піку процесу мала вісім-дев’ять одночасних найманих працівників, однак ретельно врівноважувала автентичність, реалізм та повагу до субкультури фургонників з найперших днів розробки.
За словами докторки Рейчел Каверт, це поширений виклик і потенційна можливість для відеоігор.
«Я вважаю, найбільшою проблемою може бути автентичність», — сказала вона. «Життя у фургоні як субкультура несе справжні цінності — сталість, антиспоживацтво, формування спільноти — і вони можуть здаватися порожніми, якщо це лише естетичне оформлення стандартного циклу поступу. Також є розбіжності між свободою та непередбачуваністю, які роблять життя на колесах привабливим у реальності, та потребою (добре розроблених) ігор пропонувати структуру та схвальні відгуки. Забагато структуризації — і ви втрачаєте дух поняття; замало — і гравці почуваються розгубленими. Для дизайнерів випробуванням стало б створення значущої свободи (щоб долучитися до реальної суті життя у фургоні), а не лише її ілюзії.
«Додам, що я справді вважаю, що нинішній попит на затишні ігри розповідає нам дещо цікаве про культурний момент часу, у якому живемо. Коли світ довкола здається нескінченно хаотичним (політично, соціально, екологічно), є щось справді значуще у виборі проводити вільний час у догляді за садом, розбудові спільноти або за кермом фургона в тихому, відкритому світі… і все це у власному темпі. Це не ескапізм у негативному сенсі. Люди інтуїтивно тягнуться до вражень, які пропонують свободу дій, спокій та відчуття завершеності».
І враження Свободи, як людини, котра жила життям «фургонника», наче непогано узгоджуються з Outbound, особливо з відкритим закликом гри до досліджень.
«Знаєте, що насправді спонукало мене взятися за це, особливо під час COVID? Я дуже хотів пізнати сутність свободи. Що це за поняття? Чи вона існує? Чи вона досяжна? Що потрібно, щоб мати або відчувати її? Затим додайте до цього бажання відвідати ті місця на Південному та Східному узбережжі, де ніколи не був раніше. На власні очі побачити й зрозуміти країну, у якій я живу… та й людей, котрі живуть поруч зі мною. Чи є ліпший спосіб зробити це з повним зануренням, аніж поїхати туди, працювати там і бути частиною тих місць, куди їздив і де залишався хоча б на кілька тижнів? Я відчуваю, що жив там, бо працював там. Я вів трансляції звідти. Я робив усе ці штуки».
Відвідайте сторінку Outbound в Epic Games Store перед виходом 23 квітня 2026 року.