З наближенням дати виходу SILENT HILL f, Konami запросили кількох журналістів на gamescom, щоб вони могли випробувати перші кілька годин передрелізної версії гри. Я боязкий гравець, котрий споглядає дії на екрані крізсь тремтячі пальці і спить з увімкненим світлом після страшних відеоігор. Мені не завше вдається гарно грати в якісь жахастики. Та дужн хотілося побачити ще щось! Як через захопливий сюжет SILENT HILL f (і напрочуд правдоподібних та добре прописаних підліткових персонажів), так і через круту інтерпретацію жанру виживання серед жаху, де поєдналися улюблена напруга постійної обмеженості в ресурсах із розважливими боями з чергуванням парирування та ухилення.

Перевищивши свій ліміт у три з половиною години, я провів аж чотири години перших кроків у SILENT HILL f. Не думаю, що пройшов гру на стільки на скільки мав би пройти за три години — випадково привівши головну героїню Хінако до кількох жахливих смертей під час блукання туманними потойбічними локаціями — та однаково залишився з чималим обсягом інформації для роздумів.

SILENT HILL f починається з утечі Хінако з рідного дому після суперечки з батьками, що закінчилася порівнянням її з «ідеальною» старшою сестрою, котра вже не поруч (та не думаю, що вона померла). У мить, коли вона біжить униз схилом до головної вулиці Ебісуґаокі, свого маленького гірського містечка, щоб зустрітися з друзями, піднімається густий туман. Дивовижно, але майже всі мешканці містечка, крім Хінако та кількох її друзів, зникають в імлі. 

З огляду на сільську місцевість та 1960-ті роки, в яких відбуваються події SILENT HILL f, я думаю, що тут відбувається щось більше, ніж просто швидкий і зрозумілий сюжетний прийом ізоляції цих персонажів та їхніх стосунків.

Як і багато інших великих держав, що брали участь у Другій світовій війні, Японія пережила швидке відновлення, яке зрештою призвело до економічного буму. У порівнянні з іншими країнами, які зазнали подібних втрат і руйнувань, післявоєнний економічний розвиток Японії був настільки значним, що економісти та соціологи часто називають його дивом. Займаючи передове місце в післявоєнному порядку, будучи третьою за величиною економікою світу та важливим стратегічним партнером США під час холодної війни, Японія 1960-х років може здатися напрочуд оптимістичним місцем для гри жахів, якщо поглянути на це зі сторони.

Але наздоганяння і, зрештою, перевищення довоєнного ВВП на душу населення — цього разу без колоніальної імперії — обійшлося їй дорогою ціною. Острівна держава індустріалізувалася. Дуже швидко. Компаніям на дотаціях були потрібні працівники на заводи. І ті приїжджали, заохочені вищими зарплатами, захистом праці та кращою якістю життя завдяки створенню урядом системи соціального захисту та інвестиціям у розвиток міських інфраструктур, таких як громадський транспорт.

Ці заходи сприяли зростанню приватних доходів і торгівлі, а також спричинили швидку урбанізацію японського суспільства, у результаті чого населення великих міст і промислових осередків майже подвоїлося з 37 % до 72 % у період з 1950 по 1970 рр. Розвиток технологій допоміг компенсувати негативні наслідки скорочення сільського населення для таких галузей, як сільське господарство, підтримуючи сільськогосподарське виробництво на рівні, достатньому для утримання працездатного населення. Однак технологічний прогрес не зміг вберегти невеликі міста (такі як вигадана Ебісуґаока) від швидкого занепаду, що призвело до недостатнього забезпечення сільських районів і поставило їх під загрозу.

Ізолювавши невеличку групу з чотирьох старшокласників, SILENT HILL f збирає всі шматочки мозаїки, щоб майстерно висвітлити невидимі жахи сучасного світу. Гра зіставляє впевненість персонажів у боротьбі з демонічними ворогами з місцем, яке вже приречене, незалежно від того, хто вціліє після зустрічі з жахливими почварами, котрі скрадаються серед невеликих струмків, рисових полів та аптек Ебісуґаоки.

Я побачив, як це почуття страху тягне персонажів SILENT HILL f у різних напрямках. На фоні цих мінливих часів Хінако вирізняється з-поміж інших. Вона не відповідає традиційним стандартам ідеальної доньки для батьків із маленького містечка, а її характер надзвичайно багатогранний. Вочевидь травмована відсутністю своєї «ідеальної» старшої сестри, Хінако несе на собі тягар очікувань з непохитною впевненістю, якою відзначалася друга хвиля феміністичного руху, що почала поширюватися по всьому світу в 1960-х роках. Вона не хоче — а можливо, й не може — бути схожою на свою сестру, яка кидає на неї величезну тінь десь здаля.

Проте не слід плутати впевненість Хінако з упевненістю дорослої людини. Її все ще дуже юнацькі взаємини утримують її у реаліях (іноді жахливих) життя підлітки. Це створює реалістичну динаміку стосунків між нею та її друзями — Шу, Сакуко та Рінко — єдиними людьми, що залишилися в Ебісуґаоці.

Я не був свідком усієї історії, але побачені частини створили захопливу павутину між Хінако, Шу і Рінко, яка дозволяє характерному для SILENT HILL інтелектуальному, орієнтованому на персонажів жаху просочуватися, як густий туман. Ці троє вже давно знають один одного., бо виросли в одному маленькому (й імовірно в стані занепаду) містечку. Рінко відчуває себе в пастці через байдужість Шу, який зацікавленіший у стосунках із Хінако. Вона хоче вирватися. Як і робітники, які стікаються до міст, вона також намагається гнатися за недосяжною мрією, зрештою зраджуючи свою сусідку.

Шу, тим часом, є неоднозначним, а іноді навіть підозрілим персонажем. Він є другом дитинства Хінако і, здається, прагне поринути в ностальгію. Йому байдуже, що ним цікавиться Рінко, і на перший погляд може здатися, що він закоханий у Хінако, але насправді хлопчина просто хоче повернутися до тих часів, коли вони з Хінако в дитинстві гралися в струмку. Здається доречним, що друг, який несвідомо стає клином між двома юнками, одержимий минулим, що служить як для критики цього підходу, так і для зображення антифеміністичних настроїв як помилкового продукту ностальгії.

Це не означає, що Шу насправді лихий або налаштований проти незалежності Хінако. Він просто не усвідомлює цього, він підліток, котрий опинився не в тому місці й не у той час... принаймні, поки що. На мою думку, Шу прописаний і зіграний так, що Хінако не повинна йому довіряти, хоча до того моменту, як я покинув стенд з демоверсією, він все ще мав міцну позицію.

Кадри, в яких розгортається ця динаміка, додають Ебісуґаоці додаткового відчуття загрози. Її моторошний саундтрек, що поєднує японський фолк і жорстке шумне звучання, змушував мене відчувати мурашки на шкірі й стискати зуби, незважаючи на галасливу мішанину мов, що витала в переповненому залі конференц-залу.

Також у демоверсії відчуття тривожності напрочуд добре передавала камера. У відеовставках камера відходить від надмірного фокусування, яке іноді зустрічається в сучасних іграх, на користь відстороненішого підходу, показуючи місце або предмет до того, як у кадр потрапляють персонажі — ніби використовуючи випукле дзеркало заднього виду, щоб створити моторошний ефект «риб'ячого ока» навколо Хінако, яка рухається в тумані.

Навіть деякі заздалегідь прописані моменти ігроладу допомагали додати напруженості — наприклад, епізод, коли типовий для ігор прийом із «проповзанням крізь вузьку щілину» (який часто використовують, щоб замаскувати завантаження) раптово переривається, і Хінако відправляється в інший бік, ламаючи очікування гравця та підсилюючи тиск.

Однак більшість часу в демоверсії SILENT HILL f я бачив Хінако наодинці зі своїми думками. Я був здивований, наскільки демо концентрувалося на блуканні туманними вулицями Ебісуґаоки зі свинцевою трубою в руках і трощінні потворних, схожих на манекенів істот, доки вони зрештою не падали й не помирали.

Бойова система має досить несподіваний відтінок Souls-подібних ігор.. Однак SILENT HILL f аж ніяк не є Souls-подібною грою — ваш рівень не буде підвищуватися за допомогою тієї ж валюти, яку ви втрачаєте, коли помираєте — бойова система, безсумнівно, має той самий повільний і методичний темп, змушуючи вас фіксувати нападників, ухилятися від їхніх атак і намагатися нанести один-два удари, стежачи за своїм показником витривалості.

Механіка зосередженості чудово поєднує ці ідеї з традиційнішим керуванням ресурсами, який ви знайдете в класичній грі виживання серед жаху. Утримуючи кнопку, ви переходите в режим зосередженості, що дозволяє легше побачити, коли ворог збирається завдати удару, який ви можете відбити, витрачаючи обмежений показник розсудливості.

Притомність є (відповідно) обмеженим ресурсом у SILENT HILL f, майже як кулі в традиційніших іграх жанру виживання серед жаху. Деякі лікувальні предмети та святилища, які можна знайти протягом гри, можуть відновити притомність. Святилища, які виконують функцію точок збереження для Хінако, також можуть генерувати віру — ресурс, який можна заробити, жертвуючи різні предмети, знайдені в Ебісуґаоці, і який можна витратити на поліпшення.

Поєднання боїв з елементами парирування і ухилення та суті виживання серед жаху створює потенційно цікаву систему, хоча під час моєї гри я не помітив значного розвитку. Окрім перемикання між зброєю, єдиний момент, коли бій дійсно відрізнявся від «надавай поганцю по повній», був мінібос — або так здалося, адже для перемоги довелося витратити всі лікувальні предмети та предмети, що відновлюють притомність. Мені довелося крутити лебідку колодязя, ухиляючись від токсичних відрижок і важких ударів великої, м'ясистої почвари. Зрештою я дістав відро з дна колодязя (і ключ, що був усередині) та здолав здорованя.

Бігаючи Ебісуґаокою, відвідуючи будинки і пробираючись провулками, щоб знайти корисні предмети і уникнути демонів, я дійсно усвідомив скільки уваги NeoBards Entertainment і Konami приділили відтворенню японського містечка тієї епохи. Може, Ебісуґаока і порожня, але водночас дуже жива. Підлога скрипить, під ногами хлюпає багнюка, тканини й рослини танцюють із вітром. Все спроєктовано і розміщено в реалістичному масштабі, а місто перетворюється на жахливий лабіринт після появи туману. 

Хоча більша частина відведеного часу пройшла в Ебісуґаоці та сусідніх святилищах і фермах, в деяких її частинах Хінако блукала духовним виміром, заснованим на японському фольклорі. Блукання садами та забутими святилищами, окутими тьмяним червоним світлом, — ось де SILENT HILL f удалося впоратися з більшістю мозкоїдного жаху, на який очікуєш від серії. Завдяки видінням, що зображують Хінако та її родину в інтригуюче жахливих формах, гра чудово впоралася із завданням створити інтригу, котра випробовує притомність юної героїні.

Натякаючи на незначні схожості з реальним світом, цей вигаданий всесвіт-сон наяву вдало поєднує основні сюжетні моменти, даючи Хінако можливість осмислити те, що щойно сталося, або запланувати щось нове. Мені небагато вдалося побачити цієї альтернативної реальності, але маю відчуття, що саме вона є таємним місцем для втечі Хінако від того, що сталося в Ебісуґаоці.

SILENT HILL f розставляє багато шматочків головоломки на свої місця вже в перші години гри, і думаю, що це продовжуватиметься до самого кінця. Я був вражений і сповнився цікавості побачити, як SILENT HILL f продовжить відображати цей конкретний момент в історії Японії та світу, і як розвиватимуться динамічні взаємовідносини між персонажами. І хоча бойові сутички, які пов'язують ці сильні сюжетні моменти, є досить простими, ідеї, котрі їх об'єднують, залишають багато місця для поміркованого розвитку.

SILENT HILL f вийде 25 вересня в Epic Games Store, але вже зараз гра доступна для завчасного придбання.