TAPE GLITCH

TAPE GLITCH — психологічний хорор від першої особи, в якому гравці досліджують затоплені лімінальні простори, розкривають пошкоджені спогади з VHS-касет і виживають, зіштовхуючись із тим, що ховається всередині.

Встав касету. Увійди у спогад.

Затопленими коридорами розкидані VHS-касети. Знайди одну — і тебе затягне всередину запису місця, яке колись існувало. Кожна дає лише трохи часу, щоб знайти те, що залишилось позаду, перш ніж щось усередині знайде тебе першим. Знайди код, вирвись із касети і повернись у реальний світ — якщо його ще можна так назвати.

Ти не один

Загрози всередині кожної касети живуть за своєю власною логікою. Одні переслідують. Інші чекають. Деяких ти ніколи не побачиш, поки не стане надто пізно. Зрозуміти, як вижити при зустрічі з кожною з них, — частина гри... і частина жаху. Ліхтарик допоможе знайти шлях, але не все, що ховається в темряві, хоче бути поміченим.

Басейни

Вода повністю фізично симульована: вона обтікає твоє тіло й природно реагує на кожен рух. Відчувається як невід'ємна частина світу, надаючи кожному затопленому простору переконливу атмосферу.

Перемотка

Кожна касета дозволяє перемотати час назад на кілька секунд — разом із твоєю позицією і всім навколо. Це тебе не врятує, але, можливо, дасть ще один шанс.

Особливості

Про розробника

TAPE GLITCH — незалежний хорор-проєкт, створений переважно одним розробником.
Усе почалося з нічної ідеї — затоплені простори, перешкоди з VHS і той особливий жах, що виходить від місць, надто застиглих, аби бути справжніми. Натхнений лімінальними просторами — такими як Backrooms і Poolrooms, — я хотів створити щось таке, що відчувається як крок у спогад, який ніколи не мав бути знайдений.
Одну з ділянок першого рівня було створено у співпраці з Vaporama — візуальним художником, відомим своїми роботами у жанрі лімінальних просторів.
Розробка тривала вечорами після роботи й навчання, у вихідні — коли виходило, і в довгі проміжки між ними. Жодної студії, жодної великої команди — лише проєкт, який знову й знову повертав мене до себе, допоки не став чимось вартим того, щоб поділитися.
Дякую, що заглянув.