Новини
Брак доступності на вокзалі надихнув на створення гри See Through My Eyes
N
Nicole Carpenter
Дуже рання версія, опублікована польською компанією Urban Vision Solutions у травні в Epic Games Store, була симулятором, покликаним допомогти інженерам і архітекторам зрозуміти, як люди з вадами зору відчувають цей світ. Ідея в тому, що розуміння і — що найважливіше — відчуття чиєїсь перспективи допоможе дизайнерам робити доступні й безбар'єрні простори.
Адам Курдел (Adam Kurdel) з Urban Vision Solutions сказав, що ідея цього інструменту, який потім став грою, виникла з розмов із Міхалом Макульські (Michał Makulski) про його роботу в залізничній сфері. Макульські переживав через контрастність залізничних платформ. Те, що здоровому оку може видаватися «доступним», не завжди є таким. Дуже легко проґавити проблему, якщо цілеспрямовано не врахувати всі нюанси. Наприклад, дизайнери зазвичай використовують кольори для підкреслення певної інформації, але це не завжди сприймається людьми з дальтонізмом. «Так, у Польщі доступність регулюється на державному рівні, але помилки теж трапляються», — каже Курдел. Цей інструмент розроблений, щоб візуалізувати й показати, що працює, а що ні, коли розробляєш інфраструктуру з урахуванням факторів доступності.
Наразі вже є інструменти й застосунки, які це роблять, як-от VisionSim від інституту Брайля. Він накладає ефекти на зображення з камери смартфона, щоб показати світ очима з певними відхиленнями, — це схоже на доповнену реальність. ColorDeBlind від elektron software показує, як бачать цей світ люди з дальтонізмом. Корпорація Versant Health, що спеціалізується на зорі, має власний візувальний симулятор, який створює панораму з кутом огляду 360 градусів, щоб продемонструвати вади зору. Зі слів Курдела, інструмент і гра від Urban Vision Solutions вирізняється можливістю ходити в тривимірному просторі, який ліпше показує гравцям складнощі й відчуття, з якими стикається інша людина.
See Through My Eyes наразі в дочасному доступі й дуже проста в поточному вигляді. (Курдел каже, що найближчими місяцями планує розширити гру). Є два режими: у першому ви можете ходити довкола й досліджувати світ, а інший — сюжетний, де жінка, на ім’я Марта, має хворобу Штаргардта. Він описаний Національним інститутом ока, як «рідкісне захворювання», яке впливає на сітківку. Люди з хворобою Штаргардта бачать темні каламутні плями по центру зору. Це зазвичай проявляється з віком. Відповідно до інформації оптометристки Венді Ваґузпак з Батон-Руж така хвороба спостерігається в однієї особи на 10 000 населення. Ліків наразі не існує.
See Through My Eyes показує цей стан, затемняючи центр поля зору й накладаючи загальне розмиття. Історія починається з того, як Марта сідає на поїзд додому, щоб відвідати матір, яка дуже захворіла. Найперше треба знайти місце продажу квитків і придбати його.
Режим вільного дослідження дозволяє гравцям пересуватися без визначеної мети й вмикати та вимикати різні стани зору, включно з дальтонізмом.
За словами Курдела, Макульські думав про це роками, але спільна розробка почалася приблизно два роки тому. Вони не ігрові розробники, а інженери за професією, які зустрілися у Варшавському технологічному університеті в Польщі. Опанувавши Unreal Engine за допомогою відеоуроків на YouTube, вони змогли зібрати докупи різні елементи й створити інструмент, який потім став грою. Вони вирішили використовувати Unreal Engine, оскільки це був доступний спосіб оживити ідею «за хвилини, а не години чи дні». Це дозволило напарникам швидко створювати прототипи й передавати професіоналам на оцінку. Але перетворення симулятора в повноцінну гру із сюжетом стало серйознішим випробуванням.
«На створення нових механік був потрібен час», — каже Курдел. «У початковому симуляторі в нас не було поїзда, який прибуває, а потім вирушає до іншого місця. Кожна механіка забирала багато часу, щоб зрозуміти, як її застосувати й вписати у гру».
Доступність на залізничних станціях Польщі лишається проблемою. На 2021 рік лише 6 % польських залізничних станцій «безбар’єрні й повністю адаптовані для людей з інвалідністю» (відповідно до інформації незалежного польського вебсайту Notes from Poland). Залізничні станції мають елементи для людей з вадами зору, але їхнє розміщення та застосування має певні недоліки. Наприклад, угорі показано, як людина йде шляхом для людей з вадами зору. Особа використовує ціпок, щоб знайти й іти жовтими рельєфними доріжками, створеними саме для цієї мети. Особа йде цим шляхом угору сходами й зрештою впирається в цегляну стіну. Щоб власне потрапити до будівлі, потрібно спуститися сходами й піднятися, але цього разу вже без допоміжних доріжок.
Курдел зазначає, що See Through My Eyes ще на ранньому етапі розробки, але вже демонструє складнощі пересування станцією. Поточна версія не може відтворити тактильні шляхи, які часто використовуються в подібних місцях, тож гравці повинні покладатися на візуальні підказки, щоб орієнтуватися. Простір довкола затемнений і доволі розмитий. Дуже складно потрапити до важливих частин станції, як-от до кас, де продаються квитки. За словами Курдела, ідея в тому, щоб показати різницю між інструментом і виданими польським урядом приписами щодо доступності й безбар’єрності громадських просторів. Державна регуляція потрібна й важлива, але зазвичай вона лише «показує висновки експертів» щодо створення безбар’єрного простору.
Симулятор бере ці приписи й іде далі — наочно демонструє і дає змогу проєктувати простори, щоб випробовувати різні рішення й оцінювати результати їхнього впровадження. «Навіть якщо ви маєте якісні інструкції, що відповідають цим приписам, люди не завжди їх розуміють», — зазначає Курдел. «Вони роблять помилки. Використовують матеріали, які нібито контрастують між собою, але це працює лише для їхніх очей».
Одне з найбільших випробувань — упевненість, що симуляція хвороб очей правдива й правильна. Курдел каже, що вони спілкувалися з урядовими групами з безбар’єрних просторів, але потрібно ще більше роботи в цій площині. «Для нас зустрічі [з людьми, які мають ці вади] є обов’язковим», — ділиться Курдел. Він прагне залучити офтальмологів, які знаються на механіці роботи людського ока. Ці дослідження важливі для подолання найскладніших випробуваннь. Курдел каже, що дальтонізм було легко додати в симулятор, оскільки вона впливає на «все поле зору», тобто все буде видно крізь лінзи дальтонізму, незалежно від руху очей. Але є й інші хвороби, як-от синдром Штатгардта, який уражає центр поля зору. Цю ваду складно відтворити, бо люди без такого стану можуть відвести очі від ушкодженої ділянки.
За словами Курдела, у дочасному доступі See Through My Eyes вони збирають відгуки від людей й накопичують інформацію для впровадження змін у наступних оновленнях. Urban Vision Solutions наразі зосереджені на польському ринку. Однак вони хочуть розширюватися й додати більше варіантів відхилень. «Ми не хочемо, щоб ці люди [створені нами в грі] були героями або жалюгідними. Ми просто хочемо показати їхні життя як воно є. Так, їм складніше жити, але вони — звичайні люди. Їм доводиться боротися не лише зі своїми недугами, а й долати складнощі з купою речей, які звичні для нас із вами».
«Зараз це як невеличкий паросток», — додає він.
See Through My Eyes доступна в Epic Games Store.