Новини
The Expanse: Osiris Reborn нагадує Mass Effect завдяки незабутній художній історії
C
Charlie Wacholz
Як би я не обожнював наукову фантастику, що затягує мене з головою, не даючи й найменшого приводу для скептицизму, дуже круто, коли все має пояснення або має теоретичний зв’язок з реальністю. Світ Простору завжди був таким у романах і телесеріалі, але цей усебічно обґрунтований підхід до наукової фантастики часто не дуже добре працює в іграх. Хоча гіперреалізм і симуляція занурення можуть отримати високі бали, скажімо, за відтворення міста або історичної битви чи за створення високоякісної графіки, вони завжди програють коли справа доходить до битв, пересування та дослідження світу. І що далі гра занурюється в цю фіктивну кролячу нору, то важче зробити так, щоб той рівень суворого реалізму приносив задоволення в стрілянці. Протягом годинної демонстрації демоверсії представники російської студії Owlcat Games випромінювали впевненість, що їм вдалося впоратися з цим завданням у The Expanse: Osiris Reborn.
У демоверсії, події якої розгортаються після загадкової та смертоносної катастрофи, розповідається про головного героя, створеного гравцем, і його брата-близнюка. Персонаж гравця і його близнюк Джей утекли на викраденому кораблі. Корабель був поцуплений з корпоративного флоту «Протогена», сумнівної корпорації з прихованими мотивами, тож це було лише питанням часу, коли неприємності настигнуть близнюків. Та перш ніж події перенеслися на борт космічного корабля, на якому до того все було спокійно, наша парочка деякий час поговорила з його екіпажем як дипломати, народжені в колонії на астероїді. Довготелесий через відсутність гравітації має тихий голос, оскільки поясові колонії користуються мовою жестів, тож його діалогове дерево на мить мене занепокоїло. Не тому, що воно було дивним чи погано написаним, а тому, що я думав, що все демо буде наповнене подібними потайливими персонажами, спираючись на не надто приємні стереотипи, це, я певен, стає справжньою пошестю для жанру наукової фантастики. Я майже відразу переконався, що дарма переймався, адже на кораблі мене чекали дуже яскраві персонажі, як-от балакучий крамар чи турботливий шеф-кухар (що постійно готував щось нове). З кожним персонажем було про що поговорити, і в тих діалогах, що я встиг побачити, автор приділяє велику увагу розкриттю особистостей і вдачі персонажів, покладаючись не лише на засоби наукової фантастики, які часто можна побачити в іграх такого стилю.
Але вже невдовзі «Протоген» наздогнали екіпаж. Вони зламали системи комунікації корабля та виставили ультиматум, що зводився до: «Віддайте крадіїв або пошкодуєте», — так я став свідком першого сюжетного вибору в цьому розділі. Я міг спробувати переконати командувача корабля дати відсіч або грати дурника й владнати ситуацію власноруч. Я та інший журналіст, що був присутній на демонстрації, погодилися на останнє, щоб не нашкодити екіпажу, тож вислизнули з кабінету боса крізь вентиляцію. Та справи пішли не найкраще.
Уже за мить героям довелося ховатися від куль. Ми робили все можливе, щоб відбілити наші імена, хутко змінивши номерні знаки на вкраденому кораблі. Далі на нас чекали кілька перестрілок, під час яких було дуже весело підстрілювати ворогів з борту корабля, та кілька сцен зі скраданням в приміщеннях з нескладними просторовими головоломками. Іноді вони супроводжувалися відеовставками й заздалегідь заготованими моментами на кшталт отримання додаткової здобичі чи шляхів проходження рівнів, що показували наслідки ваших виборів. Розробники показали те, що могло б статися, якби ви підготували корабель до бою, обравши інший спосіб виконання нашого завдання.
На шляху головний персонаж віддає накази своєму близнюку, змушуючи його взаємодіяти зі слабкими місцями на рівні або випалювати укриття ворогів запальною гранатою. Але це була не єдина допомога, яку він отримував. Натомість члени екіпажу можуть вам допомогти, навіть якщо ви не на завданні. У нашому випадку, активуючи зовнішні башти корабля, щоб допомогти нейтралізувати загрозу всередині. Знову ж таки, ретельно дотримуючись правил цього світу, короткочасна відсутність тиску вплинула на хід бою за мить до того, як її усунув каркас корабля. Він міг впливати на інші менш суттєві рішення, як-от щодо темпу й шляху проходження, хоча не завжди міг допомогти безпосередньо на полі бою. Я вважаю, що це крутий спосіб збалансувати систему супутника в стилі Mass Effect, не позбавляючи персонажа можливості припасти вам до душі.
Контрольована гравцем битва видавалася доволі цікавою: зброя завдавала реалістичних руйнувань й було чутно звук стрільби, але система укриттів не видається чимось, чого ми з вами раніше не бачили.
Після цієї демонстрації й справді напрошується порівняння з твором BioWare. І здебільшого ці подібності грі пасують. Я не побачив суттєвих відхилень від класичної формули, крім кількох незначних механічних нюансів на кшталт керованого супутника й кількох динамічніших середовищ, поєднаних із сучасними поглядами на добре знайомі ідеї, а от сюжет грає тут дуже важливу роль. Я не дуже зрозумів, як він має розвиватися далі, але швидкоплинні зустрічі з персонажами й побачені діалоги вселяють в мене надію.
Ви можете додати The Expanse: Osiris Reborn до списку бажаного вже зараз в Epic Games Store.