Перший погляд на People of Note дає відчуття невпевненості у розумінні на що саме ви дивитеся. Барвисті персонажі мандрують фантастичним світом, беруть участь у покрокових боях із використанням ритму в ігроладі (наче в Elite Beat Agents), а ще й навіть ставлять музичні вистави в бродвейському стилі, які дуже б пасували котромусь із проєктів Disney. Але ясно одне — People of Note повністю присвячена музиці.

Абсолютно не дивною стала інформація про те, що Джейсон Вішнов (креативний директор гри, розробник і засновник Iridium Studios) був затятим театралом у школі й відвідав чимало мюзиклів. «Ідея розповідати історію за допомогою пісень поширена різноманітними способами в різних культурах, але не в іграх», — зазначає він. «Я подумав: „Я насправді хочу в цьому розібратися”».
Для цього Вішнову потрібен був ігровий жанр, який водночас би був усім знайомий і відповідав його музичному баченню. «Скільки сотень тисяч дітлахів росли із завантаженим RPG Maker і бажанням створити власну Final Fantasy або Chrono Trigger? Я один із них», — каже він, визначаючи Final Fantasy, Chrono Cross та The World Ends with You одними зі своїх джерел натхнення. «Якщо я зможу поєднати свої частинки — ультрафаната Final Fantasy та театрала — чи вдасться перетворити це на якусь шалену пригоду?»

Головною героїнею People of Note стає Каденція, попспівачка, яка прагне слави. Після відмови виступу на всесвітньо відомому пісенному конкурсі у зв’язку зі зневагою журі до сольних виступів, вона мандрує світом у пошуках музик для гурту, щоби збагатити виступ за допомогою їхнього досвіду у різноманітних музичних жанрах. Невдовзі вона та її новостворений гурт устрягають у велику пригоду й рятуватимуть світ від загадкового Гармонійного злиття.

Не те щоб Гармонійне злиття мало б докладати якихось зусиль для знищення світу Нот, оскільки справжня гармонія давно покинула його. Музика пронизує кожен аспект суспільства, але замість об’єднання, вона розділяє людей. «Я вирішив, щоб кожен жанр представляв відносно замкнуту бульбашку суспільства, — говорить Вішнов. — Щоб уникнути зайвого культурного взаємопроникнення». Але Каденція на самому початку історії відвідує запальна ідея: «Я зближу цих людей».
Коли ми говоримо, що музика вплетена в кожен аспект суспільства, то маємо на увазі КОЖЕН аспект: від назв міст і крамниць до істот, які населяють цей простір. Якщо фанатієте від музичних каламбурів, готуйтеся — вони будуть сипатися швидко й невпинно і зусібіч. Валюта називається ґрувом. У певний момент хтось вас обкрадає, змушуючи повернути ґрув. Люди завантажують відео у Титрубу. Ви можете битися з оркариною біля хоралового рифу або з дивною совою в акапелаго. І як гадаєте, що вийде зі схрещування коргі та акордеона? Певно, нескладно здогадатися, але на вигляд це настільки ж чарівно, як і на слух — і звісно, що його можна погладити. «Я створив документ у Google і почав записувати всі божевільні каламбури, які тільки зміг придумати», — згадує Вішнов. «Сотні з них є в грі. Ще тисячі не були використані. Шкодую, що вираз „Florist + the Machine” не потрапив туди. „Macaroon Five” теж мав стати одним з них». (Хихоче) «Але я маю збережений документ. До наступного разу…»

Для гри, котра оспівує музику в усіх її проявах, тут представлене широке жанрове розмаїття: поп, рок, кантрі, реп і навіть кельтська та електронна танцювальна музика. Якщо з якимось жанром Вішнов не був надто добре знайомий, то міг звернутися до команди за їхньою експертною думкою. «Ми проводили наради щодо цього», — говорить він. „Розповідай, який вигляд матиме така країна й що б містила в айдентиці, візуальному вигляді та оздобленнях, нація, якщо в основі був би той чи той жанр музики”. Ми не квапилися, проводили дослідження та зверталися до людей, які могли б належним чином представити ці жанри. Який би не був ваш улюблений жанр, мені хотілося, щоб особа відчувала, що її бачать, коли вона потрапляє у визначену місцевість чи стикається з певною культурою. Повинно виникати відчуття автентичності».
Музичність також переноситься і в покроковий бій. Черга ходів показує порядок атак учасників битви. Вона має вигляд музичного стану із зображеннями музикантів та часовими мітками. Усі атаки засновані на музиці, а додаткову шкоду можна завдати, ритмічно натискаючи кнопки. Не потрібно стежити за своїм здоров’ям та речами між битвами, адже кожен бій повністю відокремлений. «Я палкий шанувальник шахів, тому хотів, щоб кожна з цих битв здавалася маленькою мінішаховою головоломкою», — говорить Вішнов. «Я хотів збільшити стратегічну глибину боївки, дозволяючи гравцям вибирати власний порядок ходів та застосовувати різні здібності й використовувати відповідні ефекти. Звісно, усе на музичну тематику, але моє прагнення було також у забезпеченні насичених продуманих тактичних вражень для ветеранів рольових ігор, які могли б починати гру з помилковими думками на кшталт: „О, це ж якийсь мюзикл. Тут не буде глибини, лише якась проста механіка та й по тому”. Ніт, тут усе серйозно. Починається просто, але ця крива поступово зростає протягом поступу у грі».

Рольова гра не може бути ролівкою без підземель для дослідження, хоча People of Note пропонує більше, ніж загальні жанрові елементи, як-от ліси та печери. Гра також вирізняється сучасними, нетрадиційними мапами для «підземель», як-от танцювальний клуб, у якому потрібно натискати на перемикачі, щоб обернути танцювальний майданчик, тим самим усуваючи з дороги упертих танцівників, котрі блокують доступу до кімнат. Повсюдно можна знайти головоломки, покликані розворушити мізки гравців, не ошелешуючи їх. А якщо не фанатієте від головоломок, то гра попіклується про вас. «Люди, яким до вподоби ролівки або мюзикли, можуть ненавидіти головоломки й пошук рішень, коли хочеться лише слухати музичні композиції або битися з лиходіями, — каже Вишнов. — У нашій грі ви насправді можна пропустити такі елементи ігроладу». «Ви можете вмикати та вимикати це в налаштуваннях просто під час гри».

У People of Note все залежить від вибору гравця. Вас цікавлять головоломки, але не битви? Вимикайте бій. Прагнете оцінити музичні елементи гри, але не полюбляєте ігролад, пов’язаний з ритмом? Вимикайте це.. Гравці можуть поєднувати та комбінувати улюблені елементи ігроладу або й навіть перемикати їх посеред гри залежно від настрою на цю мить.
Безумовно можна визначити музичні номери, як головну особливість People of Note. У ключові моменти сюжету гра переходить у повністю анімовані відеовставки, а персонажі починають співати. Утілення цих митей було унікальним викликом для розробників — їм довелося змінити свій підхід до розробки ігор на щось театральніше. «У 2024 році наша команда, десь більш ніж наполовину займалася підготовкою цих музичних номерів», — розповідає Вішнов, який, окрім того, що був провідним сценаристом гри, також писав тексти пісень разом з головним композитором Джейсоном Чарльзом Міллером. Після того як тексти та мелодії були завершені, їх передавали художникам розкадрування гри для розробки рухів та сцен. Потім використовувалося захоплення рухів для затвердження хореографії — зазвичай це дуже дорого, особливо для інді-студії. На щастя, Вішнову вдалося знайти відносно недорогу систему, а театральний досвід допоміг самотужки виконати значну частину роботи в костюмі, що значно скоротило витрати. Зрештою, записану інформацію захоплення рухів надіслали аніматорам для чистової обробки, художникам з освітлення та операторам віртуальної камери. «Це громіздкий процес, який вимагає великої залученості, — зізнається Вішнов, — і я сподіваюся, що музичні номери справді показують неймовірну кількість вкладеної важкої праці та талантів, тому що це було насправді неймовірно. Цю гру цілком можна було б створити й без цих музичних номерів, але, на мою думку, саме ці видовищні моменти запам’ятовуються і допомагають наситити емоційні моменти в сюжеті. Нічого не маю проти оповідей без музичних номерів — без образ. Гадаю, є причина для збереження саме такої форми розповіді… як і для її успішності. Просто це працює, людям це відгукується.».

Звісно, найзапальніші мелодії та виразні анімації персонажів можуть сприйматися прісними, якщо бракує гідного озвучування, що підсилило б враження. Для People of Note це означало знайти не лише талановитих акторів озвучування для оживлення персонажів, а ще й співаків. «Було потрібно, щоб головні виконавці були надзвичайно високого рівня — говорить Вішнов. — Я хотів, щоб ці музичні номери були як на Бродвеї за оцінкою вокалу». Деякі з акторів озвучування виконували подвійну роботу, а інші ролі були розділені на озвучування та спів. Наприклад, головний композитор Джейсон Чарльз Міллер забезпечує як розмови, так і спів для Фрета — втомленого гітариста гурту. Бродвейський актор Алекс Бонієло робить те саме для персонажа Арка. А от у Каденції, головної героїні, за розмови відповідає голос Гізер Ґонзалез, а співає виконавиця LEXXE. «Це складно, бо ліпше, щоб це була одна людина для злагодженості, — пояснює Вішнов, — але з погляду музики ми прагнемо мати визначені діапазон, якість вокалу, манеру співу. Під час відбору я дуже страждав, бо на одному прослуховуванні слухав найнеймовірніший спів у житті, а на іншому бачив найнеймовірнішу акторську гру. Я не хотів розділяти акторів, але повернувся до деяких фільмів 90-х, як-от «Геркулес». Там геть різні люди співають та грають. Загалом, під час співу голоси й так звучать дещо інакше на противагу звичайним балачкам. Гадаю, люди певним чином очікують цього й погоджуються, якщо голоси доволі подібні між собою.»
Незалежно від відігравання ролі чи співу, чи й того й іншого — мета одна. Актори мають забезпечити емоційний зв’язок із персонажами. «Я дуже пишаюся нашим акторським складом озвучування, їхніми виступами та музичними номерами, — каже Вішнов. — Я не скажу, що пустив сльозу, але щось ворушилося всередині під час прослуховування образів — навіть уявити не міг такого, адже вони вклали в ці слова власне бачення та індивідуальність. Кожна репліка мала загальне правило: ми робимо два дублі поспіль. Я зазвичай казав їм, у першому дублі робіть це так, як зробила б звичайна проста людина, будьте природними. Потім у другому дублі трохи посильте емоції, виберіть щось інакше, переосмисліть. Зрештою, частіше обирався другий дубль… або ж я слухав його й казав: „Зробіть так само, але додайте ще цього ж більше”. Репліки отримували власне життя. Обожнюю ті варіанти, які вибирали актори».

Однак постає природне запитання. Чи можна почути самого Вішнова десь у грі? Адже він колишній учасник театрального гуртка та професійний актор озвучування.

«У мене є кілька ролей», — зізнається він. «Хочу зазначити, я не вважав себе достатньо хорошим співаком, щоб узяти собі головну роль. Нам потрібно було, щоб ці музичні виступи були приголомшливими. Рівень співу, який ми зрештою отримали для цієї гри, мене вражає. Однак я вважаю себе доволі непоганим співаком. Не розкриватиму надто багато, але може мене можна почути під час фінальних титрів. Я штибу „співак кінцевих титрів”».

Сподіваюся до миті гортання фінальних титрів гравці відкриють для себе нове розуміння того, якою може бути сучасна музична гра.

«Якщо у вашому серці є музика, ви любите ідею поєднання різних жанрів в одне ціле або ж грати в класичні ігри, котрі нагадують Final Fantasy епохи PS1, але в сучасній інтерпретації, ознайомтеся з People of Note. Вона вам сподобається», — говорить на завершення Вішнов.

Гра People of Note вже доступна в Epic Games Store.